Отримання статусів

Керівні документи

Закон України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”

Постанови Кабінету Міністрів України:

• від 12 травня 1994 року № 302 “Про порядок видачі посвідчень і нагрудних знаків ветеранів війни”
• від 08 лютого 1994 року № 63 “Про організаційні заходи щодо застосування Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”,
• від 13 січня 1995 року № 16 “Про застосування пункту 2 статті 6 Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”,
• від 26 квітня 1996 року № 458 “Про комісії для розгляду питань, повʼязаних із встановленням статусу учасника війни, відповідно до Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”,
• від 20 серпня 2014 року № 413 “Про затвердження Порядку надання та позбавлення статусу учасника бойових дій осіб, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення чи у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв’язку з військовою агресією Російської Федерації проти України”,
• від 10 липня 2019 року № 604 “Про затвердження Порядку надання статусу учасника бойових дій особам, яких визнано борцями за незалежність України у XX столітті”,
• від 03 березня 2020 року № 203 “Про затвердження Порядку надання та позбавлення статусу учасника бойових дій осіб, які виконували бойове (службове) завдання із захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України в умовах безпосереднього зіткнення та вогневого контакту з військовими формуваннями інших держав і незаконними збройними формуваннями”

Порядок надання документів командиром військової частини

Командиром (начальником) військової частини (органу, підрозділу)

Командир (начальник) військової частини (органу, підрозділу), за підпорядкованістю, подає на розгляд відповідної комісії з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій наступні документи на підлеглих військовослужбовців:

довідку про безпосередню участь особи у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України;

в обов'язковому порядку не менш як один з таких документів:

1. витяги (копії) бойових донесень;
2. витяги (копії) з журналів бойових дій (оперативних завдань, ведення оперативної обстановки);
3. витяги (копії) з вахтових журналів;
4. копії польотних листів;
5. копії матеріалів спеціальних (службових) розслідувань за фактами отримання поранень, контузій, каліцтв;

Також можуть додаватись інші документи, які містять докази та підтверджують факт виконання особою особисто або у складі військової частини (органу, підрозділу), установи та закладу бойових (службових) завдань, серед них:

• копії рапортів командирів підрозділів (груп), екіпажів кораблів (катерів, суден забезпечення, літаків, вертольотів) про виконання бойових (службових) завдань (знищення, захват техніки або живої сили противника);
• витяги з наказів Генерального штабу Збройних Сил України, командирів (начальників) органів військового управління, військових частин (органів, підрозділів), установ та закладів, Командувача об'єднаних сил, командувачів угруповань військ, командирів оперативно - тактичних угрупувань про прибуття (вибуття) до (з) районів виконання бойових (службових) завдань;
• витяги з наказів (по стройовій частині) командирів (начальників) органів військового управління, військових частин (органів, підрозділів), установ та закладів угрупувань про прибуття (вибуття) до (з) районів виконання бойових (службових) завдань;
• документи про направлення у відрядження до (з) районів виконання бойових (службових) завдань та інші;

Для осіб, які перебували в полоні або в заручниках матеріали спеціальних (службових) розслідувань за фактом потрапляння в полон або в заручники;

• згода на збір та обробку персональних даних;
• дві кольорові фотокартки розміром 3x4 см на матовому папері, зображення обличчя має займати 65-70 % фотокартки.

Порядок надання документів військовослужбовцем

Військовослужбовець подає на ім'я командира (начальника) військової частини (органу, підрозділу) рапорт стосовно надання йому комплекту документів, які є підставою для надання йому статусу учасника бойових дій за виконання ним особисто або у складі військової частини (органу, підрозділу), установи та закладу бойових (службових) завдань під час участі у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України.

Командир (начальник) військової частини (органу, підрозділу), через відповідні підрозділи служб персоналу (кадрових центрів) організовує оформлення та видачу військовослужбовцю наступних документів:

1. довідку про безпосередню участь особи у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України;
2. в обов'язковому порядку не менш як один з таких документів:
   • витяги (копії) бойових донесень;
   • витяги (копії) з журналів бойових дій (оперативних завдань, ведення оперативної обстановки);
   • витяги (копії) з вахтових журналів;
   • копії польотних листів;
   • копії матеріалів спеціальних (службових) розслідувань за фактами отримання поранень, контузій, каліцтв;
3. також можуть додаватись інші документи, які містять докази та підтверджують факт виконання особою особисто або у складі військової частини (органу, підрозділу), установи та закладу бойових (службових) завдань, серед них:
   • копії рапортів командирів підрозділів (груп), екіпажів кораблів (катерів, суден забезпечення, літаків, вертольотів) про виконання бойових (службових) завдань (знищення, захват техніки або живої сили противника);
   • витяги з наказів Генерального штабу Збройних Сил України, командирів (начальників) органів військового управління, військових частин (органів, підрозділів), установ та закладів, Командувача об'єднаних сил, командувачів угруповань військ, командирів оперативно -тактичних угрупувань про прибуття (вибуття) до (з) районів виконання бойових (службових) завдань;
   • витяги з наказів (по стройовій частині) командирів (начальників) органів військового управління, військових частин (органів, підрозділів), установ та закладів угрупувань про прибуття (вибуття) до (з) районів виконання бойових (службових) завдань;
   • документи про направлення у відрядження до (з) районів виконання бойових (службових) завдань та інші;
4. для осіб, які перебували в полоні або в заручниках матеріали спеціальних (службових) розслідувань за фактом потрапляння в полон або в заручники.

Порядок надання документів особою, звільненою з військової служби через територіальні центри комплектування та соціальної підтримки

1. Особа за місцем реєстрації (перебування на військовому обліку) подає до територіального центру комплектування та соціальної підтримки:

• заяву щодо розгляду її документів на комісії з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій;
• довідку про безпосередню участь особи у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України;
• в обов'язковому порядку не менш як один з таких документів:
  1. витяги (копії) бойових донесень;
  2. витяги (копії) з журналів бойових дій (оперативних завдань, ведення оперативної обстановки);
  3. витяги (копії) з вахтових журналів;
  4. копії польотних листів;
  5. копії матеріалів спеціальних (службових) розслідувань за фактами отримання поранень, контузій, каліцтв;
• Також можуть додаватись інші документи, які містять докази та підтверджують факт виконання особою особисто або у складі військової частини (органу, підрозділу), установи та закладу бойових (службових) завдань, серед них:
  • копії рапортів командирів підрозділів (груп), екіпажів кораблів (катерів, суден забезпечення, літаків, вертольотів) про виконання бойових (службових) завдань (знищення, захват техніки або живої сили противника);
  • витяги з наказів Генерального штабу Збройних Сил України, командирів (начальників) органів військового управління, військових частин (органів, підрозділів), установ та закладів, Командувача об'єднаних сил, командувачів угруповань військ, командирів оперативно -тактичних угрупувань про прибуття (вибуття) до (з) районів виконання бойових (службових) завдань;
  • витяги з наказів (по стройовій частині) командирів (начальників) органів військового управління, військових частин (органів, підрозділів), установ та закладів угрупувань про прибуття (вибуття) до (з) районів виконання бойових (службових) завдань;
  • документи про направлення у відрядження до (з) районів виконання бойових (службових) завдань та інші;
• Для осіб, які перебували в полоні або в заручниках матеріали спеціальних (службових) розслідувань за фактом потрапляння в полон або в заручники;
• згоду на збір та обробку персональних даних;
• засвідчені копії сторінок паспорта громадянина України з даними про прізвище, ім'я та по батькові, видачу паспорта, місце проживання та документа про присвоєння ідентифікаційного номера або лицьового і зворотного боку паспорта громадянина України у формі картки та документа, що підтверджує місце проживання;
• дві кольорові фотокартки розміром 3x4 см на матовому папері, зображення обличчя має займати 65 -70 % фотокартки.

2. Відповідні підрозділи соціального забезпечення територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки:

після отримання від особи заяви з документами, реєструють їх в спеціальній книзі обліку;

перевіряють чи документи містять достатні докази та підтверджуючі факти виконання особисто заявником або у складі військової частини (органу, підрозділу), установи та закладу бойових (службових) завдань, проведення розвідувальних заходів, та відповідність вимогам нормативно-правових актів (керівних документів) з питань надання статусу учасника бойових дій;

у разі потреби, роблять запити до військових частин, де особи проходили військову службу або до відповідних архівних установ;

після оформлення необхідного комплекту документів направляють його на розгляд відповідної комісії з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій.

Війна приносить страждання та біль. Не тільки емоційний, але й фізичний. З початку війни рф проти України (починаючи з 2014-го року) багато наших військових зазнали поранень та ушкоджень, внаслідок яких дістали інвалідність.

Для їхнього соціального забезпечення та захисту держава надає статус особи з інвалідністю внаслідок війни, який передбачає певні пільги та гарантії.

Питання отримання даного статусу, перелік осіб та вимоги до документів врегульовано постановою Кабміну №685 та законом "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту".

Хто має право отримати статус особи з інвалідністю внаслідок війни?

Такий статус надають особам, які дістали інвалідність внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання під час безпосередньої участі в бойових діях чи заходах із забезпечення національної безпеки й оборони у війні з росією.

Сюди відносять:

військових ЗСУ (зокрема добровольчі формування територіальних громад), Нацгвардії, СБУ, поліції, представників інших силових структур і відомств;

працівників підприємств та організацій, яких залучали до участі в забезпеченні оборони України;

регулярних добровольців у складі добровольчих формувань, які надалі було включено до складу ЗСУ, та інших військових формувань;

нерегулярних добровольців у складі добровольчих формувань, які не включали до складу ЗСУ;

волонтерів, які забезпечували національну безпеку й оборону та отримали інвалідність безпосередньо в районах бойових дій;

людей, залучених до конфіденційної співпраці з розвідувальними органами України на окупованих територіях, у зоні АТО, в районах проведення бойових дій.

Куди звертатися та які документи потрібно мати при собі?

Після поранення бійця командир військової частини зобов'язаний підготувати довідку про обставини травми, віддати її військовослужбовцю чи надіслати до відповідного госпіталю. У цій довідці має бути зазначено:

військове звання та персональні дані військовослужбовця;

дата отримання, вид, характер поранення чи травми;

обставини, за яких боєць дістав поранення (під час виконання робіт, на службі чи у відпустці, під дією алкоголю чи ні тощо);

дата та номер наказу командира військової частини про призначення розслідування;

орган, якому буде представлено довідку.

Цей документ потрібен для правильного формулювання висновку ВЛК. Адже це впливає на розмір виплат одноразової грошової допомоги.

Якщо цю довідку не видавали, необхідно звертатися з рапортом до начальника військової частини.

Після завершення лікування в госпіталі військовослужбовцю видають виписний епікриз (стислий висновок лікаря про перебіг хвороби) та направлення на військову лікарську комісію.

Військово-лікарська комісія (ВЛК)

Наступний етап під час проходження процедури отримання статусу – проходження військово-лікарської комісії. Порядок проходження та діяльність ВЛК врегульовано наказом №402.

ВЛК – це комісія лікарів при військово-медичному лікувальному закладі. Вона встановлює придатність до подальшої військової служби та видає постанову про причинний зв'язок поранення та свідоцтво про хворобу. Ця постанова необхідна для підтвердження поранення саме під час бойових дій.

Формулювання в резолютивній частині постанови ВЛК може бути таким:

якщо є довідка про обставини травми та посвідчення учасника бойових дій:

• "поранення (контузія, травма, каліцтво), ТАК (НІ), пов'язане із захистом Батьківщини";

• якщо є довідка про обставини травми без посвідчення УБД:

  "поранення (контузія, травма, каліцтво), ТАК (НІ) пов'язане з виконанням обов'язків військової служби";

• за відсутності довідки про обставини справи та посвідчення УБД:

  "захворювання (поранення, контузія, травма, каліцтво), ТАК (НІ) пов'язане з проходженням військової служби".

Саме на підставі цих формулювань виносять рішення як щодо можливості отримати статус особи з інвалідністю внаслідок війни, так і щодо розміру одноразової грошової допомоги за поранення.

Медико-соціальна експертна комісія (МСЕК)

Направлення на обстеження МСЕК видають у медичній роті військової частини. У направленні має бути вказано строк служби. Для звільнених із війська направлення на МСЕК видає начальник територіального центру комплектування.

У районній лікарні або місцевому воєнному госпіталі потрібно звернутися до профільного лікаря з проханням скликати медико-соціальну експертну комісію.

Для поранених, які перебувають на лікуванні та не можуть пересуватися, комісія проводить виїзне засідання, а документи подає медичний заклад.

Комісія МСЕК встановлює:

• групу інвалідності;
• визначає відсоток втрати непрацездатності;
• визначає потребу в протезуванні.

Довідка МСЕК є підставою для нарахування одноразової грошової допомоги та оформлення інших соціальних пільг.

Отримання статусу особи з інвалідністю внаслідок війни

Коли інвалідність буде встановлено, для отримання відповідного статусу потрібно разом із заявою та довідкою МСЕК звернутися до органу соціального захисту населення за місцем реєстрації (відповідно до постанови КМУ №302).

Особі з інвалідністю внаслідок війни видають посвідчення з написом "Посвідчення особи з інвалідністю внаслідок війни" та відповідний нагрудний знак.

Цей статус дає право на отримання пільг, передбачених законом "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", зокрема й на одноразову грошову допомогу.

Також варто знати, що у разі встановлення учаснику бойових дій статусу особи з інвалідністю раніше видане посвідчення учасника бойових дій вилучають та залишають на зберіганні в органах соціального захисту населення.

Який порядок проведення медико-соціальної експертизи ?

Медико-соціальна експертиза проводиться особам, що звертаються для встановлення інвалідності та (або) відсотків втрати працездатності за направленням лікувально - профілактичного закладу охорони здоров'я за ф.088/о після проведення діагностичних, лікувальних та реабілітаційних заходів.

Які документи повинні оформити лікарсько-консультативні комісії (ЛКК) лікувально-профілактичних закладів (ЛПЗ) для проходження медико-соціальної експертизи?

Направлення на медико-соціальну експертизу за ф.088/о.

План реабілітаційних заходів.

Виписку з медичної карти амбулаторного хворого (ф.025/о).

Які документи повинні надати штатні військово-лікарські комісії (ВЛК) для проходження медико-соціальної експертизи?

Свідоцтво про хворобу, постанова (довідка) військово - лікарської комісії (ВЛК) чи Центральної військово - лікарської комісії (ЦВЛК), Міністерства Оборони України.

Які документи повинні надавати територіальні центри комплектування та соціальної підтримки для проходження медико-соціальної експертизи учасниками бойових дій?

Направлення на МСЕК для встановлення ступеню втрати професійної працездатності у відсотках, надане командиром військової частини (якщо особа не звільнена з військової служби), або територіального центру комплектування та соціальної підтримки за місцем проживання (якщо особа, звільнена з військової служби) із зазначенням адреси установи, яка буде забезпечувати фінансування.

Довідка про терміни проходження служби.

Які необхідні документи учасникам бойових дій із числа військовослужбовців для проходження медико-соціальної експертизи?

Направлення на медико-соціальну експертизу за ф.088/о.

План реабілітаційних заходів.

Виписка з медичної карти амбулаторного хворого (ф 025/о).

Оригінал або завірені належним чином свідоцтво про хворобу госпітальної ВЛК затверджене постановою ЦВЛК, довідку штатної ВЛК про причинний зв'язок травми, поранення, захворювання пов'язаних з військовою службою.

Направлення на МСЕК командира військової частини, а звільненим з військової служби направлення територіального центру комплектування та соціальної підтримки, інших силових структур України, про встановлення групи інвалідності чи відсотків втрати професійної працездатності.

Довідка про участь в бойових дія .

Наказ про звільнення із військової служби.

Первинна медична документація про отримані поранення (травми, контузії).

Завірені належним чином виписки із історії хвороби

Оригінал консультативних висновків профільних обласних спеціалістів охорони здоров'я.

Копія паспорта із зазначенням місця реєстрації або довідка органу влади щодо проживання за вказаною адресою.

Копія військового квитка для осіб призовного віку.

Оригінал довідок про встановлену групу інвалідності чи відсотків втрати професійної втрати працездатності у разі повторного огляду на МСЕК.

Які необхідні документи учасникам бойових дій із числа працівників органів внутрішніх справ для проходження медико-соціальної експертизи?

Направлення на медико-соціальну експертизу за ф.088/о.

План реабілітаційних заходів.

Виписка з медичної карти амбулаторного хворого (ф.025/о).

Оригінал свідоцтва про хворобу, постанова (довідка) ВЛК чи ЦВЛК.

Направлення на МСЕК про визначення відсотків втрати працездатності, надане кадровою службою УМВС України в Черкаській області (якщо особа не звільнена), направлення на МСЕК для встановлення групи інвалідності надане кадровою службою УМВС України в Черкаській області (якщо особа звільнена).

Копія паспорта із зазначенням місця реєстрації або довідка органу влади щодо проживання за вказаною адресою.

Наказ про звільнення із військової служби

Первинна медична документація про отримані поранення (травми, контузії).

Оригінал консультативних висновків профільних обласних спеціалістів охорони здоров'я.

Завірені належним чином виписки із історії хвороби

Оригінал довідок про встановлену групу інвалідності чи відсотків втрати професійної втрати працездатності у разі повторного огляду на МСЕК.

Довідка про участь в бойових дія

Які документи видаються учаснику бойових дій після проходження МСЕК?

В разі встановлення групи інвалідності та відсотків втрати професійної працездатності видається:

Довідка до акту огляду МСЕК про встановлену групу інвалідності.

Довідка про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках, потреби у наданні медичної та соціальної допомоги

Індивідуальна програма реабілітації інваліда.

В разі встановлення лише відсотків втрати професійної працездатності видається:

Довідка про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках, потреби у наданні медичної та соціальної допомоги.

В які установи направляються документи після проходження МСЕК?

Витяг з акту огляду МСЕК про встановлену групу інвалідності та (або) Довідку про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках, потреби у наданні медичної та соціальної допомоги до Управління Пенсійного Фонду України за місцем реєстрації.

Копія індивідуальної програми реабілітації особи з інвалідністю до лікувально-профілактичного закладу і Управління праці та соціального захисту населення за місцем проживання особи з інвалідністю.

До юридичної консультації, що працює в Спілці ветеранів АТО, часто звертаються люди з проблемами, які дуже подібні між собою, якщо не сказати – ідентичні. За останні кілька місяців консультанти отримали найбільше питань, що стосуються військовополонених і безвісти зниклих. Звертаються батьки, дружини, інші члени родин, побратими військовослужбовців. Це й не дивно, виходячи з того, що, за даними МВС, в Україні безвісти зниклими вважаються понад 26 тисяч осіб. 15 тисяч з них – військові, 11 тисяч – цивільні.

Таким чином, викристалізувалися головні питання, що стосуються саме вказаних проблем. І наш кореспондент із цими питаннями звернувся до юридичних партнерів Спілки – Андрія Гур’єва та Аліка Керімова, щоб отримати від них кваліфіковані та вичерпні відповіді.

Сподіваємося, що така публікація буде максимально корисною для читачів сайту. А за детальнішою інформацією ви самі можете звернутися до наших юристів, попередньо записавшись на консультацію. Оскільки отриманого матеріалу виявилося цілком достатньо на дві публікації, ми не знайшли нічого іншого, як розподілити інформацію.

Окремо публікуємо зараз те, що стосується безвісти зниклих, а щодо військовополонених розповімо в одному з наступних матеріалів. А оскільки ці теми дуже пов’язані між собою, то стаття буде з продовженням, чи пак – закінченням.

– Нікому не побажаєш потрапити до такої ситуації, але коли це трапилося, коли член родини зник безвісти, що слід робити родичам зниклого?

Андрій Гур’єв: Родичі військовослужбовця, що зник безвісти, отримують про це відповідне сповіщення від Територіального центру комплектації (ТЦК) того району, з якого вони були мобілізовані. А до ТЦК така інформація надходить від військових частин. Зараз багато скарг щодо того, чому військові частини не повідомляють рідних безпосередньо. На що я можу відповісти, що законодавство регулює ці процеси й у кожної структури є свої чітко визначені функції. До функцій військової частини відноситься проведення службового розслідування: залучаються бойові розпорядження, опитуються свідки. Після цього військовослужбовець уважається безвісти зниклим, а родичі отримують право на відповідні виплати.

– Про які саме виплати йдеться?

Андрій Гур’єв: Про основне та додаткове грошове забезпечення. Якщо військовий під час виконання бойового завдання зник безвісти, ці кошти мають виплачуватися комусь із членів родини, як правило, найближчому родичу, якого завчасно вказав сам військовослужбовець. Причому виплати мають здійснюватися до того часу, поки зниклий не буде визнаним загиблим чи полоненим. Для цього законодавством визначений термін у 6 місяців – півроку. Якщо немає підтверджень потрапляння до полону, коли так і не було виявлено тіло, зниклий безвісти може бути визнаний загиблим. Але лише за рішенням суду, до якого можуть звертатися, як родичі зниклого, так і військова частина.

Алік Керімов: Тут слід указати найчастішу помилку, на якій чомусь наполягають представники частини. Вони виплачують грошове забезпечення члену родини протягом шести місяців, після чого виплати припиняються. Але це є порушенням, тому що виплати мають тривати до винесення судом рішення, що зниклий безвісти є загиблим. А шість місяців – це той термін, після якого можливо лише звертатися до суду, а не припиняти виплати.

– Які ще бувають помилки, що заважають родичам вчасно отримувати гарантовані законодавством виплати?

Алік Керімов: Такою помилкою є зволікання проведення службового розслідування. Воно має бути проведене протягом 30 діб після того, як стало відомо, що військовий зник безвісти. Насправді, як показує практика, розслідування проводяться місяцями в порушення вказаного терміну. Я розумію, що під час бойових дій процедура ускладнюється, але слід пам’ятати, що в таких випадках порушується право родичів вчасно отримувати грошові виплати.

Андрій Гур’єв: Коли службове розслідування проведене, член родини безвісти зниклого готує й подає пакет документів до районного ТЦК. У пакеті має міститися заява на виплати забезпечення та документи, які підтверджують особу й родинні зв’язки зі зниклим. Це невеликий пакет документів, що готується швидко й без проблем. Бувають ситуації, коли слід доводити родинні зв’язки. Як правило, це цивільні дружини чи незаписані діти. Тоді слід звертатися до суду й його рішення буде необхідним документом для отримання виплат.

– Куди ТЦК направляє пакет документів і від кого залежить отримання родичами виплат?

Алік Керімов: За все це повну відповідальність несе військова частина й саме до її фінансового відділу передаються документи. До обов’язків частини входить підготовка службового розслідування, долучення його до отриманого від ТЦК пакету документів і оформлення виплат на рахунок заявника, який є членом родини зниклого безвісти.

– Хто найчастіше буває винен у тому, що родичі вчасно не можуть отримати виплати? І що слід робити, якщо виплати не здійснюються?

Андрій Гур’єв: Як правило, всю відповідальність за цей процес несе військова частина. Бо саме до її обов’язків відноситься і проведення службового розслідування, й оформлення виплат. Якщо з якихось причин виплати не надходять, заявнику слід нагадувати про себе, телефонувати, писати адвокатські запити. Якщо на друге-третє таке звернення немає ніякої реакції, слід скаржитися на керівництво частини.

Алік Керімов: Тут слід указати на три проблемні моменти, з якими найчастіше стикаються наші клієнти. По-перше, це несвоєчасне повідомлення про те, що військовий зник безвісти. По-друге, зволікання з проведенням службових розслідувань, що тягне за собою затримку виплат. І третім проблемним моментом є те, що через півроку припиняють виплати, не отримавши судове рішення.

Влад Якименко, начальник штабу ГО «Спілка ветеранів АТО»:

– В умовах широкомасштабної війни військовослужбовці та ветерани стикаються з різноманітними проявами несправедливості з боку командування, фінансових та інших служб. Часто вони самі не можуть розібратися, що й як потрібно робити в таких ситуаціях, і потребують допомоги з боку фахівців. Саме з цією метою Спілка ветеранів залучила фахових юристів та адвокатів для консультацій і реального захисту прав військових та звільнених зі служби. До нас, як до керівництва об’єднання ветеранів, постійно надходять звернення рідних і близьких військовослужбовців – з проханнями надати допомогу в пошуку безвісти зниклих воїнів, у сприянні звільненню з полону. Це величезна проблема й велике горе, яке спричиняє війна: тисячі зниклих та вбитих, зламані людські долі. Але й у цих випадках в людях жевріє надія. На жаль, державні інституції не достатньо ефективно працюють у вказаному напрямку, тому ми вирішили зробити все можливе для допомоги родинам наших побратимів, що захищали чи продовжують захищати Україну від агресора. Оскільки проєкт реалізується за допомогою Українського ветеранського фонду, тому усі ветерани, або члени їх родин, не зважаючи на те, є вони членами Спілки чи ні, можуть записатися на консультацію й отримати будь-яку юридичну допомогу від фахівців.

– Яким чином можна достеменно дізнатися, що військовий знаходиться в полоні?

Андрій Гур’єв: Існує чотири шляхи, чотири механізми, щоб установити, що людина перебуває в полоні. Звернутися напряму до органів країни-агресора ми не можемо, оскільки всі дипломатичні зв’язки розірвані. Тому лишаються спеціально уповноважені органи в межах міжнародних конвенцій, які регулюють збройні конфлікти. Такими органами є Координаційний штаб поводження з військовополоненими при СБУ, Головне управління розвідки при Міністерстві оборони, Державне підприємство «Український національний центр розбудови миру», яке ще називають НІБ – Національне інформаційне бюро. Це – три органи, які відповідають за роботу з військовополоненими в Україні. Четверта – Міжнародна неурядова організація «Червоний Хрест», яка має свої представництва в нашій державі. Звернення до них і є тими реальними шляхами, які дозволяють визначити долю особи, що зникла безвісти чи знаходиться в полоні.

Алік Керімов: У таких випадках родичі пишуть заяви, а краще, коли до цих організацій направляється адвокатський запит. Бо на заяву, згідно до закону, можна надати відповідь протягом 30 робочих днів, а на запит – п’ять днів. І ще краще звертатися одночасно до всіх чотирьох уповноважених органів. Якщо хоча б від одного з них буде отримана інформація, що людина знаходиться в полоні, цього буде цілком достатньо, щоб змінити статус зі зниклого безвісти на військовополоненого. Щодо виплат, ніяких змін тут немає, вони залишаються такими самими. Але родичам тепер відомо, що член родини живий і знаходиться в полоні. Тому слід знову звернутися до військової частини, надати документ, щоб вони змінили статус військовослужбовця на полоненого. І в цьому випадку термін у півроку не діє: родичі мають отримувати грошове забезпечення за весь час перебування військового в полоні.

– Якщо матері, дружині чи іншому родичу відомо, що військовий знаходиться в полоні, що вони можуть зробити, щоб прискорити його визволення?

Андрій Гур’єв: Перший етап – це отримання офіційного документу, що підтверджує статус військовополоненого, від однієї з чотирьох зазначених організацій. Другий етап – звернення щодо включення його до списків на обмін. Списки також складаються цими чотирма органами. Зазначимо, що «Червоний Хрест» має до цього дещо опосередковане відношення, тому акцент слід робити на Координаційний штаб, ГУР і НІБ. Не дивлячись на те, що ці органи взаємодіють між собою, я рекомендую своїм клієнтам звертатися до всіх трьох із заявами включення на обмін.

Алік Керімов: На цьому етапі закінчуються всі можливості родичів впливати власними силами на процес обміну. Обмін – не лише юридична площина роботи, а й політична. Тому наступні дії знаходяться виключно в компетенції державних структур, які вирішують питання обміну військовополонених.

– У суспільстві існують дві протилежні думки: одні вважають, що про полоненого слід мовчати, аби не нашкодити йому в полоні. Інші схильні розповсюджувати інформацію, сподіваючись таким чином прискорити процес обміну. До якого варіанту схиляєтеся ви?

Андрій Гур’єв: Вага особи, що потрапила до полону має важливе значення. Це стосується складу – офіцер чи солдат, за яких умов потрапив до полону, наскільки особа чи подія є резонансною. І в цьому аспекті обнародування інформації може сприяти наданню ваги конкретному військовополоненому. Якщо родичі підігрівають ситуацію в засобах масової інформації, це також може дати певний ефект. Я за те, щоб нагадувати державі та її інституціям, що людина перебуває в полоні й потребує звільнення. Нашкодити полоненому, на мою думку, неможливо. Людина в полоні знаходиться в уже невигідній для себе ситуації, йому там несолодко й погіршити ситуацію нереально. Але після обнародування інформації існує небезпека стати жертвою шахраїв чи зловживання горем родичів. У 95 % випадків до людини, що розповсюджує інформацію щодо полоненого, звертаються «волонтери», «журналісти» й пропонують надати «реальні свідчення» за грошову винагороду. Не виключено також, що з того боку буде спілкуватися працівник російських спецслужб, який збирає додаткову інформацію.

Алік Керімов: Слід також розуміти, що обмін, як правило здійснюється після того, як полонений отримає вирок суду й реальний термін ув’язнення в країні-агресорі. Поки цього не трапиться, будь-які дії щодо прискорення обміну не будуть мати жодного сенсу…